Екскурсія «У бронзі та камені»: як ви там, наші бронзові друзі?

Як ви там, наші бронзові друзі?! Сумуєте за натовпом туристів та обіймами поціновувачів селфі? Харківщина туристична теж сумує за вами, героями нашої популярної екскурсії «У бронзі та камені». Про що вона? Про історію нашого міста через призму життя яскравих особистостей, про те, як місто формує характер! Сьогодні хочемо поділитися невеличкою часткою цікавинок з наших розповідей та курйозами, які час від часу відбуваються на цій екскурсії.

Володимир Іванович Вернадський
Тут головне впізнати. Й навіть натяк на 100-гривневу купюру не завжди спрацьовує. Бо на грошовому знаку зображено дуже солідного, з певним життєвим досвідом чоловіка, а на постаменті – стрункий чолов'яга, що підгодовує песика. Тому відомого у всьому світі мислителя, вченого-засновника низки наукових шкіл, у тому числі, й вчення про біосферу (нагадаємо, що це комплекс сучасних наукових знань про Землю), частіше за все плутають з академіком Павловим. Так спрацьовують наші стереотипи! 

Ісаак Йосипович Дунаєвський
Спробуйте запам'ятати та відтворити справжнє повне ім'я композитора: Іцхак-Бербен Бецалель-Йосеф Дунаєвський. В екскурсоводів теж не завжди виходить!
Цікавий факт із біографії композитора. У 1919-1924 роках Ісаак Йосипович, як він сам пізніше зізнавався, «проміняв музику на роботу секретаря і стійкий продпайок» – служив секретарем-кореспондентом Наркомзовнішторгу УРСР. Якось, забувшись, він написав у кутку ділового листа те, що народилася в його голові, і відправив листа до Москви. Відповідь надійшла телеграмою: «Відповідайте, що означає вісім жирних точок та п'ять паралельних ліній у лівому кутку повідомлення. Такий шифр Наркомзовнішторгу не відомий».

Клавдія Іванівна Шульженко
Клавочка натура обдарована! З дитинства співала, танцювала та бачила себе в ореолі слави. Можливо тому й пішла вчитися в балетну школу Наталії Тальорі. Балерини з неї не вийшло, а про балетне минуле співачки нагадували тільки руки. Про їхні витончені, плавні ковзання сучасники так і говорили: «Шульженко співає руками». У співачки була особлива манера – для кожної пісні була окрема роль, з жестами та мімікою, інтонаціями й, навіть, реквізитом. Власне виконання її було чарівним, а особлива «драматична» манера співати – унікальною! Одного разу поет Лебедєв-Кумач, укотре залюбувавшись прекрасними Клавиними руками, почав гарячково записувати вірші. Композитор Ілля Жак, зазирнувши поетові через плече, миттєво надихнувся, сів за рояль і на ходу написав перші акорди пісні «Руки». За кілька тижнів Шульженко вже виконувала її на сцені. Ось така історія. А пісню «Руки» легко знайти на просторах інтернету. Приємного прослуховування

Лесь Курбас
Усміхнений і легкий, він ніби розкрив свої обійми всьому світу. Таким постає перед нами режисер – новатор, який створив справді унікальний національний продукт і підняв українське театральне мистецтво на європейський рівень. Він народився у Самборі на Львівщині, кілька років пропрацював у Харкові, а загинув від кулі чекіста в урочищі Сандармох на російських Соловках. Своє коротке і яскраве життя він присвятив театру!
Ось лише кілька фактів із його професійної діяльності:
Перший у радянському театрі отримав театральну медаль Парижа.
Увів до обов'язкового акторського вишколу акробатику та спорт.
Заснував шість театрів: перший український стаціонарний професійний у Тернополі, «Молодий театр», перший театр Української Радянської республіки імені Шевченка, Державну українську музичну драму, «Кийдрамте» (Київський драматичний театр), мистецьке об'єднання «Березіль», театр політичних в'язнів на Соловках. На засланні режисер ставитиме близько десяти п'єс, але у 1937 році його розстріляли однією кулею лобом до лоба з добрим другом Миколою Кулішем. Знищили їх не через авангардне мистецтво, а найперше через те, що вони через мистецтво творили своє власне суспільство.

Леонід Биков
Леонід Биков зустрічає нас в образі свого легендарного капітана Титаренка з кінофільму «В бій ідуть лише старики». Після тріумфу стрічки режисеру та актору надали звання народного артиста України. Для самого Леоніда Бикова головне було не це – він зміг здійснити давню дитячу мрію і хоч на якийсь час стати бойовим льотчиком. І саме цей фільм пройде пунктиром через все його життя.
В основі сюжету «В бій ідуть лише старики» лежала реальна романтична історія заступника командира авіаескадрильї 46-го гвардійського авіаційного полку нічних бомбардувальників, героя гвардії, старшого лейтенанта Надії Попової та командира авіаційної ескадрильї 163-го полку, старшого лейтенанта Семена Харламова.
Прототипом Смуглянки був друг дитинства, старший на два роки товариш із Краматорська, справжній бойовий льотчик Віктор Щедронов, який загинув у 1944 р. у небі Чехословаччини. Вибір актора Сергія Підгорного був бездоганним – рідні та близькі говорили про дивовижну схожість обох.
Фільм «В бій ідуть лише старики» міг бути не знятий. Чиновники з Держкіно СРСР довго не приймали сценарій з формулюванням «негероїчна історія». На щастя, сценарій сподобався одному з консультантів, маршалу авіації Олександру Покришкіну, який написав резолюцію: «Оце і є війна!».

Ілля Ілліч Мечніков
Мечников увійшов в історію як першовідкривач імунітету та творець науки про старіння – геронтологію. Він же запропонував і «ліки» від старості – кефіри та йогурти на основі болгарської палички, які весь світ п'є досі.
Поважний вчений і матеріаліст одночасно був закоханим романтиком. Після смерті померлої від туберкульозу дружини вдівець спробував накласти руки, прийнявши морфій. Проте переборщив із дозою, організм не сприйняв ці ліки – і це врятувало йому життя. З глибокої депресії 30-річного Мечникова вивела викладацька робота. Серед його студенток була й 16-річна Ольга Білокопитова. Молоді люди сподобались один одному та одружилися. А коли Ольга підхопила черевний тиф і надії на одужання було дуже мало, вчений знову вирішив накласти на себе руки та ввів собі у вену кров хворої дружини. Однак суїцид обернувся вдалим медичним експериментам –   подружжя одужало та жило разом ще довго і щасливо.

Свої «історії з життя» є у всіх героїв нашої екскурсії та сподіваємося, що ми їх ще обов'язково розповімо вже під  час  екскурсій після нашої Перемоги!

#ХарківщинаТуристична #туризм
#сад #ХарківщинаНаближаєПеремогу