#ЦікавинкиВідХарківськихЕкскурсоводів: допис від харківського екскурсовода Олени Чернухи.
Присвячується Тарасу Шевченку,
пам’ятник якому було відкрито 24.03.1935 у місті Харків.
Пам'ятник Тарасові Шевченку. У ці березневі дні ми всі тут: або з квітами, або подумки.
У березні 1935-го в Харкові було особливо гучно: прапори, салюти, співи… Пам’ятник Кобзареві було відкрито! Поет постав перед містянами у всій величі та в «оточенні» героїв своїх творів.
Ось Катерина – самотня, зажурена, але нескорена. Відомому скульптору М. Манізеру позувала акторка Наталія Ужвій.
Я жила своєю Катериною, жила за тих обставин, в тій епосі та з душевним трепетом дивилася за вмілою рукою, під якою глина починала оживати, дихати!», – згадувала вона потім.
Еа постаменті Катерина тримає на руках немовля. Коли розпочалася ця робота, синочку акторки було три рочки й інколи на позування вона приходила з дитиною. Звісно, не можна сказати, що Михайлик позував разом з матусею. Але кожного разу, коли акторка брала на руки хлопця, вона наповнювалася особливою енергетикою материнства. Можливо саме тому її Катерина так вдало втілює не просто жіночу, а саме материнську сутність українського жіноцтва: бути берегинею роду, не дати згаснути життю на землі. На жаль свого синочка акторка не вберегла. Михась пішов з життя лише у 24 роки, не одужавши від менінгіту.
Ця робота для акторки була непростою ще й тому, що її турбували думки: «одного якогось дня тебе у цьому світі не стане, а в бронзі ти залишишся повік». Так за і залишилася Наталія Ужвій увічненою разом зі своєю дитиною в Харкові, у місті, в якому віднайшла свій творчий успіх, була коханою, щасливою та приреченою на безсмертя.
Допис на підтримку інформаційної кампанії від «Харківщина туристична».
Шановні колеги, долучайтеся! З нетерпінням чекаємо на ваші цікавинки!
#ХарківщинаТуристична
#яЕКСКУРСОВОД
#екскурсія
#туризм
#мандри
#Харківщина
#Харків
#ВсеБудеУкраїна
