Проєкт «Солоницівська громада. Від цікавого до смачного» в дії (фоторепортаж).

«Легенда про Квітку»

Ця легенда має свій початок у далекому 1663 р. від часу заснування харківським полковником Григорієм Єрофійовичем Донцем Курязького Преображенського монастиря, що неподалік від Харкова. Монастир повстав у мальовничій місцевості, на високому пагорбі, з-під якого «виходили» три природних цілющих джерела. Чисельні паломники йшли до монастиря вклонитися іконі Озерянської Божої Матері − головній святині й покровительці міста Харкова і всієї Слобожанщини.

А 18 листопада 1778 року в слободі Основа, в сім’ї знатного поміщика-дворянина, відставного прапорщика Федора Івановича Квітки народився син, якому далі ім’я Григорій. Коли хлопчик був ще малим, годувальниця необачно зірвала на його оці ячмінь, що призвело до золотухи та майже повної втрати зору. Лікарі попри всі намагання не змогли допомогти хлопчикові − і тоді мати з сином відправилися до Курязького Преображенського монастиря. Мати довго молилася перед чудотворним образом Богородиці, а потім вмила обличчя сина святою водою з одного із джерел − Онуфріївського. 

Того пам’ятного дня Гриць несподівано відчув, що з очей спадає поволока. Його погляд ковзнув по іконі, з якої, на нього малого, дивилися кришталеві очі Божої Матері. Під впливом цього, на 12-му році життя Квітка всупереч бажанню батьків задумував вступити до монастиря. І 4 травня 1804 року, вже 26-річний Квітка, таки подасть заяву до монастиря з проханням постригти його в ченці…

З того часу буквально багацько води витікло з Курязьких джерел. Григорій Квітка-Основ'яненко, залишивши монастир, з головою пірнув у культурне і громадське життя Харкова. Згодом він напише близько 80 прозових і драматичних творів, стане актором і музикантом, і врешті-решт очолить Харківський драматичний театр. Посприяє організації «Товариства добродіяння», на кошти якого буде засновано Інститут шляхетних дівчат. Буде займати й значні службові посади − повітового ватажка дворянства, судді та голови Харківської палати кримінального суду.

Говорять, що коли цей чоловік, зробивши стільки добрих справ, пішов з життя, а сталося це 20 серпня 1843 року, тисячі людей прийшли вклонитися праху свого улюбленця. Вулиці від будинку, де він жив, до воріт Благовіщенського собору були переповнені народом…

Без сумніву, ця людина надихає! Тому не дивно, що Харківщина туристична та відділ освіти, культури, молоді та спорту Солоницівської селищної ради у першу чергу завітали саме до джерел колишнього Курязького монастиря. Обговорюємо можливості впорядкування і популяризації цієї локації, у тому числі, шляхом проведення тематичних заходів.

Тож далі буде. Це про цікаве, а про смачненьке будемо розповідати вам окремо!

Фото до допису: з робочої поїздки до Солоницівської громади з метою моніторингу історичних і культурних пам’яток, цікавих і незвичайних місць, наявних об’єктів туристичної інфраструктури. 

А ось так з’явилася ініціатива «Солоницівська громада. Від цікавого до смачного»: посилання.