Зінаїда Серебрякова та Харківщина у її житті і творчості.

«Україна – моя батьківщина. Я завжди згадую цю чудову країну, це багатство землі, природи, фруктів… Тут нічого подібного нема, як бувало в Нескучному»… 

Цитату з листа Зінаїди Серебрякової, який було написано вже в еміграції, адресовано доньці Тетяні, яка 1938 року, після великої перерви, відвідала Нескучне, де пройшли найщасливіші роки родинного і творчого життя художниці і її сім’ї. Цю землю вона називає саме Україною – не південно-західною Росією чи Малоросією, як це часто буває, хоча на той час Нескучне територіально входило до складу Курської губернії.

Попрощавшись з Нескучним у буремні післяреволюційні роки, переживши горе втрати чоловіка, голод і холод непростого виживання у Харкові періоду зміни влади і встановлення нового порядку, вона більше не повернулась до селянської теми. В еміграції по пам’яті селян вона не писала, а пейзажів, схожих на Нескучне, їй не судилось більше побачити. 

І хоча у сільських краєвидах Франції чи Марокко вона намагалась знайти щось схоже, вони так і не змогли замінити їй красу рідної садиби, велич і горду поставу її улюблених натурщиць – героїнь уславлених картин «Біління полотна», «Жнива», космічний простір далечини з неозорими полями озимини чи зораної землі, випромінювання щастя і радості життя і творчості в своїх автопортретах та зображенні своїх рідних і близьких. 

За весь час ця видатна художниця, жінка незвичайної долі, пережила розквіт і популярність своєї творчості на батьківщині, період невизнання і замовчування, друге повернення і успіх на батьківщині, велику роботу щодо увіковічення пам’яті на Харківщині, проведену сільською владою у Нескучному, творчим об'єднанням «Круг», родиною В. і М.Крячко, учасниками неформального товариства З.Серебрякової на чолі з невтомним пропагандистом її творчості М. Красиковим, фотохудожником В. Оглобліним, співробітниками Харківького художнього музею та багатьма небайдужими прихильниками її образотворчої спадщини. Внаслідок об’єднаних зусиль ентузіастів кожного року відбувалась низка культурно-мистецьких заходів, виставок та зустрічей, позначених непідробною любов’ю і шаною. 

Окрема сторінка у світлі нинішніх воєнних подій в Україні, коли Нескучне опинилось в окупації і пережило нелегкі часи..

А поки що в дні памʼяті ми ще раз висловлюємо почуття пошани і гордості за нашу славетну землячку. Зінаїда Серебрякова – світова художня величина, без неї неможливо уявити історію мистецтва ХХ століття. Її роботи б’ють рекорди на світових арт-ринках та аукціонах. 

У Харківському художньому музеї сподіваються на подальшу «зустріч» з її творами, новим дослідженням її мистецького спадку, який відкривається щоразу новими гранями. Віримо, що все ще буде!

За матеріалом мистецтвознавиці Ольги Денисенко з Харківського художнього музею.