#ЦікавинкиВідХарківськихЕкскурсоводів: допис від краєзнавців та екскурсоводів Сахновщини

НАЙСТАРІША ЗБЕРЕЖЕНА ЦЕРКВА Сахновщинської громади Харківської області – у Великих Бучках 

Село Великі Бучки – одне з найстаріших сіл Сахновщинської громади, засноване, ймовірно, в другій половині XVIII століття. Перша писемна згадка про село датується груднем 1777 року і стосується згадки про священника С. Дарагана та каплички у слободі Великі Бучки. Свого часу, на рівні з Дар-Надеждою, село було центром Велико-Бучківської волості. На початку ХХ століття тут проживало близько 1 400 жителів, працював цегляний завод Перінга та сільськогосподарське товариство (налічувало 68 членів станом на 1913 р.), була безкоштовна земська бібліотека (відкрита у 1901 р. і це, мабуть, найстаріша бібліотека нашої громади), тимчасовий єврейський молитовний будинок (відкритий у 1899 р.) та православна церква. На 1895 рік функціонувало 2 крамниці, проводилися 2 ярмарки – Вознесенський (11-13 травня) та Іоанно-Богословський (25-28 вересня).

У Міжнародний день пам’яток та історичних місць, Всеукраїнський день пам’яток історії та культури, що відзначається щороку 18 квітня, ми підготували для вас матеріал про пам’ятку архітектури місцевого значення – Свято-Вознесенський храм у селі Великі Бучки, найстарішу збережену церкву нашої місцевості. Звісно, що це все ми робимо також у рамках інформаційної кампанії з популяризації історико-культурної спадщини громад Харківської області. 

Церква унікальна не лише для Сахновщинської громади, а й для Харківської області теж, оскільки є церквою-ротондою, тобто круглою у своєму плануванні. Точна дата побудови храму невідома. Вважається, що це 1810 рік. До того часу на її місці знаходилася капличка. Збудована на кошти Григорія Милорадовича – поміщика, який володів навколишніми землями, у стилі класицизму, популярному на початку ХІХ століття. Велична мурована будівля височить на просторому майдані понад річкою Оріль, на пагорбі. За художньо-мистецькою цінністю найбільш вражаючим на той час серед інших церков Сахновщинського краю був саме Великобучківський храм. На церковному майдані проходив ярмарок, тут збирався люд, проводилися сільські збори. 

У селі Великі Бучки народився український дипломат, перекладач, японознавець, діяч української еміграції на Далекому Сході Борис Воблий (1883-1950-ті). Що цікаво, його батько, Іван Воблий, був псаломщиком Вознесенського храму. 

У важкі тоталітарні часи завдяки товстим метровим стінам церкву не знесли, а перетворили на складське приміщення, у повоєнні роки тут зберігали зерно. Розібрали дзвіницю, трапезну та шпиталь. Все церковне начиння, в тому числі цінні ікони, іконостас та, за словами старожилів, навіть хрест із купола, було вивезено у 1930-ті роки. До 1990-х років церква знаходилася у жахливому стані. З відновленням незалежності України місцева релігійна громада взяла храм під свою опіку. З 1995 року храм почав функціонувати заново за своїм прямим призначенням. 

З оригінальних старовинних розписів до нашого часу вдалося зберегти фрагменти настінних розписів на бокових стінах першого ярусу, які відреставрували харківські студенти-реставратори в межах Всеукраїнської акції «Збережемо культурну спадщину разом». Інші частини церкви були розписані заново впродовж 2000-х років. У 2010 році храм відзначив своє 200-річчя.

Фото:
© Ілона Тараніченко;
відкриті Інтернет-джерела

Допис на підтримку інформаційної кампанії від «Харківщина туристична».

Посилання на авторський матеріал від Сахновщинської клубної системи: http://surl.li/gmvza 

Шановні колеги, долучайтеся! З нетерпінням чекаємо на ваші цікавинки!

#ХарківщинаТуристична #яЕКСКУРСОВОД #яКРАЄЗНАВЕЦЬ
#екскурсія #туризм #мандри
#Харківщина #Харків #ВсеБудеУкраїна