Моя розповідь про М.Г. Фітільова (Миколу Хвильового), а точніше про його життя у Богодухові.

Підхоплюю челендж #Яекскурсовод #ХарківщинаТуристична

Виклик прийняла від Олени Чернухи. Моя розповідь про М.Г. Фітільова (Миколу Хвильового), а точніше про його життя у Богодухові. Я знаходжуся біля будинку з якого починається його «Богодухівський період» життя. Як відомо всім, Микола Фітільов народився у Тростянці, в родині вчителів. Батько Григорій Олексійович м’яко кажучи був «в высшей степени безалаберным человеком», у своєму житті переймався лише рибалкою, а мати Єлизавета Іванівна Тарасенко «тягнула» всю велику родину. Коли батьки розлучилися Миколі було приблизно 10 років. І ось тоді за його виховання долучилися материні родичі. Заможній поміщик Микола Смаковський, який в часи Столипінської реформи був земським начальником у Богодухові (у його маєтку в с. Зубівка і пройшло дитинство Миколи, приблизно з 1904 по 1910рр). Потім навчання в Богодухівській чоловічій гімназії і проживання в цьому будинку (який у 1919 році вже був «ревкомівським будинком», потім розміщувався райвиконком, а зараз управління соціального захисту населення РДА), у родині В. Савичева «обидневшего помещика, но очень культурного, либерального, земского деятеля». Савичи не мали власних дітей і тому всю любов віддали Миколі. З якої причини його виключили із гімназії не відомо, є припущення: через революційні переконання, але документального підтвердження немає. Микола починає працювати на різних посадах. Восени 1916 року пішов добровольцем (вольноопределяющимся) в армію. У кінці 1916 року Фітільов ще перебував на вишколі в м. Чугуєві. У листах до друзів дотепно-саркастично змальовував солдатське життя. У 1917 році після революції Микола знову повернувся до Богодухова. На початку 1918 року, під час німецької окупації, Фітільов працював в одній богодухівській установі канцеляристом. Його дядько, Микола Смаковський, був у цей час гетьманським повітовим старостою. Микола жив у нього і завдавав йому багато клопоту. Так, наприклад, він одягав червоні штани й сорочку кумачеву і так ходив містом. У 1918 році Фітільов зв’язався з есерівськими повстанцями проти гетьмана та німців у селі Мурафа. Приблизно в цей же період переходить до більшовиків і вступає в їх партію. Перебуваючи у матері на хуторі Дем’янівка знайомиться з вчителькою Катериною Гащенко, яка пізніше стане його дружиною. Вінчатися в церкві Фітільов рішуче відмовився, викликавши тим самим велике невдоволення матері Катерини. Родинні непорозуміння мали драматичний характер. Молоде подружжя переїжджає до Богодухова. 13 січня 1920 р. у Фітільових народилася донька Іраїда. «В 1920 році зима була суха і холодна, — згадувала Дар’я Гащенко (сестра Катерини), - з паливом у Богодухові тяжко було, кімната не відповідала для дитини, і Микола Григорович привіз свою родину до батьків дружини, які мали гарну й простору хату» (в селі Полкова Микитівка). Сам він тоді працював керівником позашкільної сітки народної освіти у Богодухові. У цьому році Микола Фітільов пробує друкувати свої оповідання у місцевій газеті. Навесні 1923 року Микола приймає рішення переїхати до Харкова. Всім було зрозуміло, що він не відступить від ідеї стати письменником. Богодухівський Микола Фітільов перетворюється на Миколу Хвильового та видає у тому ж році окремим накладом свою поему «В електричний вік». Мешкав на той час Хвильовий у маленькій кімнатці брудного «Селянського будинку» на Павлівській площі. Забрати родину до Харкова не міг і тому часто відвідував дружину й донечку сам. Катерина Антонівна іноді відвідувала чоловіка, поки не зустріла у помешканні іншу жінку, що й стало причиною розриву. А за рік-півтора одружується зі своїм давнім знайомим – агрономом із Богодухівщини (щоправда, за спогадами її сестри Дарії, хоча й прожило це подружжя у злагоді, однак любила Катруся у своєму житті тільки Миколу Григоровича). Вчителювала у селі Олександрівка Золочівського району, померла у 1967 році. Народилася донька Надія – Надія Дмитрівна Шуба, яка працювала також вчителем, певний час перебувала на посаді завідувача Богодухівського районного відділу народної освіти, фронтовик, була в оргкомітеті зі створення «Книги Пам’яті» Богодухівського району. Микола Хвильовий у 1923 році вдруге одружується, із Юлією Уманець (Ємець, як стверджує товариш Фітільова Коваленко В.Я. і вона є сестрою Василя Ємця, відомого бандуриста, що родом із Шарівки і був із нею знайомий ще з 1917 року), що мала від першого шлюбу доньку Любу. Забирає до Харкова на утримання матір, молодшу сестру і свою тітку, вдову поміщика Савича. Людину, яка за соціальним станом свого чоловіка належала до ворожого класу, він не відкинув, як непотріб, а утримував її при собі. Ось так і закінчився «Богодухівський період Миколи Фітільова». Естафету передаю Любов Коваль, заступнику директора ЦБС, фанату бібліотечної справи.