Травень, травень… Місяць, в якому зелень вражає чистотою та різновидами тонів.

Травень, травень… Місяць, в якому зелень вражає чистотою та різновидами тонів. Але травень може бути і коварним. Нагадати, що весна примхлива дівчина, та може пролитись не зовсім ще теплим дощем.

Так і трапилось у мене на маршруті по садибам Харківщини. У Шаровці хмари ходили – крутили. Та ми з групою нібито втекли від них, ан ні. Доїхали до Наталівки, висадили нас на тропці та домовились, що автобус підбере нас біля в’їзної групи та покрокували ми до церкви. Протягом трьох секунд скрився автобус, а над лісом стала гроза. Хмари торкались сосен, з цих хмар сипались блискавки. По лісу ми плили, не йшли. Вода була усюди, навіть під зонтами, у кишенях та у взутті.
За цей короткий проміжок згадалось багато із життя. Було лячно. Усі були мокрі наскрізь. М’яко кажучі, туристи були розгублені. Але, коли ми вийшли на галявину, мов вимкнули стіну дощу, вийшло сонце та залило проміннями білі стіни церкви Спаса. Туристи обомліли. Зовсім інші почуття народились. Церква радо прийняла промокашек під неймовірним куполом, обігріла, поновила сили та наповнила радістю.

В автобус вертались бодьоромокрими кроками. Дощ не зміг зламати бойовий дух мандрівників!!!

І дійсно, знаходячись на території парка, під стінами церкви, відчувається сила, яка тягне туди знов і знов.

Ви готові з нами?