Свято-Вознесенський собор – місце паломництва вірян
З циклу #ВіртуальніПодорожіХарківщиною
Готуючись до святкування Великодня, хочемо віртуально відвідати один із найбільш шанованих соборів на Слобожанщині. І хочемо нагадати: залишайтесь на свята вдома і разом зі своїми рідними дивіться/слухайте трансляції служби Божої за допомогою телебачення, інтернету, радіо. Бережіть себе та своє оточення.
На весь православний світ відома Чудотворна ікона Піщанської Божої Матері, яка зберігається в Свято-Вознесенському соборі міста Ізюм. З вуст в уста протягом століть передається історія набуття образу Йоасафом Білгородським, святим, глибоко шанованим нашим народом. Рідше ж розповідається про дивовижну, можна навіть сказати містичну історію зведення власне собору.
Здійснити 3D-мандрівку собором можна тут.
Але все ж повернемося до історії про Свято-Вознесенський собор.
Собор було побудовано і освячено у 1826 році. До цього часу служби проходили в старому дерев'яному храмі. Згодом він не тільки занепав, а й вже не міг вміщати ні прихожан, ні паломників, яких з кожним роком прибувало все більше. Ось тоді і було прийнято рішення про будівництво нового. Місце було вибрано зручне, на високому місці, на просторі. Традиція будівництва парафіяльного храму незмінна: будується він громадою. Християнство – глибоко жертовна релігія, ось і несуть парафіяни на будівництво храму «по копієчці». Зростання добробуту жителів Ізюма дозволило будувати собор у камені. Справа йшла на лад ще й тому, що на храм охоче жертвували купці, чиновники та інші особи знатного роду. Споруда досить швидко була зведена до вікон нижнього поверху, а потім через незрозумілі сварки між головними храмобудівниками раптово зупинилось. Так і стояла церква з порожніми очницями вікон, кинута напризволяще...
У цей час у місцевого поміщика Андрія Тимошенка помирає дружина Катерина, жінка глибоко віруюча; саме вона й просила чоловіка добудувати церкву. Але той не хотів розлучатися зі своїми капіталами і останнє прохання дружини виконувати не поспішав. Але не поспішав із виконанням своєї обіцянки до тих пір, поки померла дружина не стала з'являтися йому у снах з проханнями добудувати храм.
Марення повторювалися все частіше, і якось дружина наснилась, тримаючи в руках Піщанську ікону, та й чути було голос, що «за маловір'я і зволікання із завершенням споруди, він не удостоїться приносити молитви в спорудженому храмі».
Негайно приступив Андрій Тимошенко до будівництва, не скупився грошима і все квапив робітників. І вже незабаром завдяки щедрим його пожертвам церква була збудована, прикрашена, забезпечена всім необхідним. Але сам будівельник, як і було, передбачено, не зміг бути присутнім на освяченні вибудуваного храму. Андрій Федорович Тимошенко раптово помер від серцевого нападу за півтора місяці до освячення церкви, яке припало на червень 1826 року.
З усіх околиць слободи Піски видніється золотий купол храму, якому судилося стати однією з головних духовних святинь нашого краю.
Чудовим чином він був зведений. Дивом його не було зруйновано в роки безбожництва. Дивом можна назвати і те, що збереглася в його стінах ікона Піщанської Божої Матері. Адже численна кількість шанованих ікон просто зникла безвісти, була вивезена за кордон, знищена атеїстами-фанатиками… Дивовижним чином мироточать храмові ікони Миколи Угодника і Пантелеймона Цілителя, обіцяючи нам, маловірним, що все буде добре!
Занотуйте його адресу:
Харківська область, м. Ізюм, вул. Московська, 30, гугл-мітка
Цим дописом Харківщина туристична долучається до заклику «Бути сьогодні вдома означає подорожувати завтра» від Всесвітньої туристської організації. Подорожуймо віртуально Харківщиною, ви ж з нами?
#ХарківщинаТуристична
#УкраїнаТуристична
#TravelTomorrow
#УкраїнаВдома
#ЗалишаюсьВдома
#StayAtHome
#ВіртуальніПодорожіУкраїною
