Життя та смерть під зірками: допис з циклу #ХарківщинуПідтримуєСвіт .
Продовжуємо екскурс щодо історії Харківської обсерваторії та розповідь про етнічних німців, які мали відношення до її створення та становлення.
Людвіг Оттонович Струве. Астроном, заслужений професор Харківського університету та директор Харківської обсерваторії. Відомий визначенням точних координат зірок і вимірюванням швидкості обертання Галактики. Представник наукової династії Струве. За сухими та суворо науковими фразами - людина, яка кохала небо, зірки, свою батьківщину, сім'ю, роботу, студентів та знову небо та зірки... Професор Н.І.Кузнєцов про свого колегу висловився так: «З математичною точністю зробив він коло свого життя, не вирахувавши тільки її фатального кінця, і пішов до зірок, які все життя так любовно вивчав».
Спробуємо й ми створити портрет Людвіга Струве в історичній оправі часу та роботи. Він народився 20 жовтня 1858 року в Царському Селі в родині відомого астронома Отто Васильовича Струве, і все його дитинство пройшло в Пулковому серед дослідників-астрономів. Не дивно, що за сімейною традицією, навчатися вирушив до Дерптського університету. Починав працювати під керівництвом свого батька, стажувався за кордоном, працював в університетах та обсерваторіях Бонна, Лейпцига, Парижа та Мілана. 1894 року Людвіга запросили стати екстраординарним професором фізико-математичного факультету Харківського університету, а у 1898 році він очолив Харківську обсерваторію.
У Харківському університеті Людвіг Оттонович читав лекції з різних напрямків астрономії, вищої геодезії та математики. Він не володів даром перетворювати свої лекції на захоплюючі розповіді про невідомі світи. Сучасники відзначали, що стиль викладу його лекцій відрізнявся строгістю, послідовністю, навіть певною мірою педантичністю. Вони були складними для сприйняття і, здавалося, що можуть «вбити» у студентів інтерес до астрономії. Але складність викладання Струве компенсував кропіткою індивідуальною роботою зі студентами, і, в більшості випадків, він продовжував стежити за долею та кар'єрою учнів після їхнього випуску.
Як директор Харківської обсерваторії Людвіг Струве розширив приміщення обсерваторії, обладнав майданчики для спостережень новими інструментами, створював сам і купував нове обладнання, обладнав темну проявну кімнату, збільшив штат співробітників шляхом додаванням посад астронома-спостерігача та обчислювача. Проводив практичні заняття зі студентами, вів астрономічний гурток, завідував школою-майстернею точної механіки. При цьому находив час і для великої громадської роботи. Людвіг очолював раду Харківської євангелічно-лютеранської церкви святого Вознесіння, був членом опікунських рад при навчальних закладах, створених при церкві, курував різні благодійні починання.
Восени 1914 року, у зв'язку з активізацією військових дій країни почали наростати антинімецькі настрої. Німецьку мову було офіційно заборонено у діловодстві, рекламі, освіті й, навіть, у проповіді лютеранських церков. У періодичній пресі все частіше з'являлися шовіністичні публікації, відбувалося справжнє полювання на «затятих німців». Попри це, у широкому патріотичному русі підтримки фронту, що охопив Харківську губернію, місцеві етнічні німці брали активну участь, що, безсумнівно, було щирим виразом їх настроїв та самосвідомості. Однак 1 березня 1917 року Людвіг Оттонович все ж таки був змушений залишити роботу. А вже у жовтні 1919 року, у зв'язку з кардинальною зміною політичного устрою країни, спішно переїхав до Криму. Колеги по Сімферопольському університету згадували, що старий «професор не міг залишитися в «червоному» університеті й пішов, покинувши свою найбагатшу бібліотеку та свою обсерваторію...».
У Таврійському університеті професору Струве було запропоновано кафедру астрономії. Але в нещодавно створеному навчальному закладі не було змоги вести практичні заняття з цього предмету. І професор починає розробляти проект нового комплексу будівель для астрономічної обсерваторії при Таврійському університеті. Лише за пів години до своєї раптової смерті він підписав необхідні для її будівництва документи. «Гарна і щаслива смерть!..» – так було написано в некролозі, опублікованому в «Записках Таврійського університету».
Особисте життя професора теж було гарним і щасливим, хоч і не позбавленим прикрощів і навіть великих трагедій. Харків подарував професору-початківцю добру сім'ю. Красуня дружина - Єлизавета Христофорівна Струве, відома тим, що саме вона організувала в 1908 році у Харкові «Німецьке дамське товариство» й стала його душею. Народила вченому первістка, сина Отто – майбутнього директора Йоркської обсерваторії та члена Національної академії наук США. Потім у подружжя народився син Вернер та дочки Ядвіга та Елізабет, передчасна смерть яких була важким ударом для родини, але вони вистояли. Мабуть, там, на небі, середі зірок існує своя думка про приречення та долі...
#ХарківщинаТуристична #туризм
#Німеччина #Україна
