За календарем - Спас на Харківщині.

19 серпня, СПАС. До свята на Харківщині викачували останній раз мед, а решту залишали бджолам на зиму. Від цього дня комахи готувалися до зими, пасічники примічали якою вона буде. Коли бджоли починали заліплювати льоток, залишаючи невеличкий отвір, то осінь і зима будуть ранніми і холодними. Господарі готували віск та викачували свічки. Цього дня не прийнято було виконувати важку роботу, а святкували. 

Зранку люди йшли до церкви, освячували яблука, мед та воду. Вдома яблука розрізали на шматочки, вмочали у мед і споживали всією родиною. За повір’ям, яблука не можна було їсти до освячення у церкві, особливо тим жінкам, у яких мерли маленькими діти.  

Про свято існують приказки: «Прийшов Спас – пішло літо від нас»; «Прийшов Спас – бери рукавички про запас». Від цього дня зранку вже бували і невеличкі заморозки. Мухи лютують, що скоро треба лягати в сплячку і стають занадто кусючі, тому побутує приказка: «Кусючий, як муха у Спасівку».

Підтвердженням вищесказаного є відомості від наших інформантів.
До Спасу треба було викачати мед обов’язково. Яблучка заготовити. Посвятити мед і яблучка разом» (зап. 28.02.2021 р. с. Тишенківка Красноградського району від Іванової Наталі Костянтинівни, 1955 р.н.).

До цього дня ні яблук, ні груш не можна їсти, поки не посвятять у церкві, особинно жінкам, у кого вмерла дитина. На тім світі каждому роздають яблука і та дитина простягає ручку, а їй кажуть: – Твоє яблуко мати з’їла» (зап. 02.07.1994 р. с. Рясне на Золочівщині від гурту жінок).

А на Спаса яблучка святили, мабуть же раньче й водичку святили. До Спаса яблук не їли, я й зараз не їм. Кажуть люди у кого дітки мерли, ніззя їсти. У мене дітки мерли і я не їм, ніколи і в рот не беру» (зап. 04.08.1994 р. с. Великі Хутора на Шевченківщині від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р.н.).

* Витинанка «СПАС», виконала Наталія Денисенко , викладач Дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна, Департаменту культури Харківської міської ради

Джерело інформації: