«Таємний радник»: продовження циклу #ХарківщинуПідтримуєСвіт .

Це справи настільки давно минулих днів, що їх важко розгледіти за серпанком часу, але категорично не можна про них забувати, адже відкриття харківського університету – одна з головних віх у становленні Харкова. Саме ці події перетворюють його на місто високого інтелекту та сучасний центр наукової думки. В цьому дописі йтиметься не так про відкриття університету, як про першого піклувальника Харківського навчального округу графа Северина Антонія Потоцького. Ще одного поляка, чиє життя нерозривно пов'язане з нашим містом, а служіння йому можна охарактеризувати епітетом бездоганно!

Він був представником стародавнього аристократичного роду. Народився на Хмельниччині, блискучу освіту отримав у Женеві та Лозанні, жив у Петербурзі, де був посвячений у таємні радники, а помер у Москві.
Почнемо нашу розповідь з 1803 року, коли вийшла постанова про заснування навчальних округів – і граф Северин Потоцький став піклувальником Харківського округу, до якого входили 11 губерній та 7 областей. 
14 років він очолював свій округ – величезну освітню структуру, що включала всі навчальні заклади, починаючи з парафіяльних шкіл і закінчуючи імператорським університетом.

• Варто, звичайно, згадати, що біля витоків Харківського університету, загалом, стояли троє людей – правитель Головної управи шкіл у Міністерстві народної освіти Василь Каразін,
• чиновник Міністерства юстиції Ілля Тимковський
• і, власне, граф Северин Потоцький.

Якщо коротенько – Каразін очолив рух місцевої громади за збирання коштів, Тимковський займався влаштуванням навчальних корпусів, квартир для професорів та гуртожитку для студентів, а «зоною відповідальності» Потоцького був відбір педагогічних кадрів, які б склали фундамент наукової школи. 

Будучи людиною світською, такою що легко входить у «високі кола», він об'їхав практично пів Європи з метою згуртувати навколо свого «дітища» кращі педагогічні кадри. 

Де б він не був, він не пропускав нагоди залучити нового діяча для університету та його округу»: так пише польський історик Людвік Яновський у книзі «Харківський університет на початку свого існування» про С. Потоцького. 

Власне Потоцькому й належала оригінальна ідея – звернутися до Гете та Фрідріха Шиллера з проханням порекомендувати йому професорів німецьких університетів. Гете виконав це прохання – і за його рекомендацією до Харкова приїхали вчені в галузях філософії, психології, хімії, медицини та ветеринарії. Потоцький не тільки «виписує» професуру , але й домагається для неї гідних умов оплати праці, турбується про зручність проживання та побуту. Окрім цього, він керував забезпеченням навчального процесу всім необхідним: пожертвував університету свою бібліотеку з 2 тисячами книжок та цінну нумізматичну колекцію. Із-за кордону виписав астрономічні прилади та друкарський верстат. Він же долучився до створення так званого Кантемирівського саду, який згодом вже було названо Університетським, а пізніше міським садом імені Т. Г. Шевченка, чиїми алеями ми так любимо гуляти самі і куди запрошуємо на прогулянки гостей міста.

Будучи найвищим сановником (прим. особа, що мала високий сан, чин) російської імперії, Северин Потоцький завжди в думках, помислах в душі залишався поляком. У Харкові на його пропозицію було відкрито в університеті кафедру польської мови – першу в країні.

25 березня 1817 року, не погодившись з політикою нового міністра освіти Олександра Голіцина, Северин Потоцький подав у відставку з посади піклувальника. При цьому імператор надав йому довічне право носіння університетського мундира.

2010 року на будівлі університетської бібліотеки з'явилася меморіальна дошка, що присвячена Северину Антонію Потоцькому. Така дрібничка, порівняно з тими добрими справами, які ця людина здійснила для нас із вами та для Харківщини.

Далі буде.

#ХарківщинаТуристична
#туризм #Польща #Україна