Річниця: 12 років від початку Війни за Незалежність України
Найчастіше фігурує дата вторгнення російської федерації саме 20 лютого 2014 року – як день, коли розпочалася окупація Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Але перший акт порушення територіальної цілісності України відбувся днем раніше – 19 лютого 2014 року. Саме тоді росія окупувала перші об’єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України, привласнивши та розпочавши експлуатацію Шмідтівського газового родовища поблизу Криму. Згодом було захоплено ще 15 об’єктів.
Це зафіксовано і в законодавстві: у Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що датою початку тимчасової окупації є 19 лютого 2014 року.
Окупація Криму не була реакцією на Революцію Гідності – це був заздалегідь підготовлений етап збройної агресії рф проти України. Категорично не прийнявши події та цінності Революції Гідності, росія вдалася до найжорстокішого порушення міжнародного права – збройного вторгнення до суверенної держави.
Від лютого 2014 року Україна чинить спротив. Під час Антитерористичної операції вдалося не допустити просування росіянців на Південь України, Харківщину, Сумщину та Чернігівщину, було звільнено низку міст Донеччини й Луганщини. Протягом 2014-2022 років держава докладала значних зусиль для збереження миру і непоширення війни. Суспільство не одразу згуртувалося довкола підтримки свого війська.
І водночас будемо відвертими: для більшості українців слово «війна» по-справжньому увійшло в життя лише 24 лютого 2022 року, коли росія завдала ударів по всій території України.
Згадуючи заїжджену пропагандистську фразу «Де ви були…», яка стала одним із головних лозунгів і аргументів прихильників російського вторгнення з лютого 2022 р. і постійно використовується для виправдання воєнних дій, перекладаючи відповідальність за події 2014-2022 років саме на Україну та Захід, ми мусимо згадати всі ці довгі 12 років. АЛЕ замість нав’язаного сенсу варто запитати себе про те, яким для мене було 19 лютого 2014 року, де я був (була) тоді, що розумів (розуміла) і що робив (робила) далі…
Але історія не знає умовного способу, оскільки кожна подія відбулася за певних обставин і вже не може бути іншою. Ми не можемо змінити минуле чи виправити його помилки, проте здатні вплинути на наше майбутнє.
21 серпня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу», який визначає: Війна за Незалежність України – це боротьба за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України проти агресії російської федерації, яка розпочалася 19 лютого 2014 року.
12 років – років постійних боротьби і болю.
І досі росія чинить геноцид проти мирного населення, руйнує території, культурні пам’ятки, завдає непоправної шкоди екології.
Ми не можемо змінити минуле. Але можемо визнати помилки і почати змінювати сьогодення.
Допомагайте. Будьте терпимішими один до одного. Будьте уважними й чутливими до чужого болю.
Допоки не змінимося ми самі – не зміниться наше суспільство. А отже не зміниться і вектор нашого майбутнього.
Пам’ятаймо наш шлях. Дякуємо кожному, кожній, завдяки кому Україна є зараз!
Вічна пам’ять всім невинно загиблим українцям! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Радимо ознайомитися з матеріалом «Вісім відповідей на питання про початок Війни за Незалежність 19 лютого 2014 року» Ярослава Тинченка – історика і журналіста, заступника директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України – у медіа «Український тиждень», посилання.
