Мистецький хист Олександра Івановича Сердюка: з нагоди 125-річчя від дня народження артиста, режисера, педагога.
27 червня виповниться 125 років від дня народження артиста, режисера, педагога Олександра (Леся) Івановича Сердюка (1900 – 1988).
У Харкові добре пам’ятають талановитого актора, директора і художнього керівника Харківського українського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка (1957–1962). На будинку, де мешкала сім’я актора, в 1992 р. встановлена меморіальна дошка. Актору присвячені документальні стрічки «Зустріч з тобою» (1968), «Харків Леся Сердюка» (1995).
Олександр Сердюк народився 27 червня 1900 р. у селянській родині в с. Бзів Переяславського повіту Київської губернії. Навчався в Києві в Музично–драматичній школі Миколи Лисенка, яка на рік закінчення (1919) мала статус Державного музично–драматичного інституту ім. М.В. Лисенка. Молодий актор дебютував у Державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Актор познайомився з режисером Лесем Курбасом. Їх пов’язували роки успішної роботи в театрі «Березіль».
Захоплений творчістю, Л. Сердюк брав участь у роботі Правління Мистецького Об’єднання «Березіль». Працював у музейній комісії, намагаючись створити в 1920–ті рр. оригінальну експозицію всеукраїнського музею театру. Йому належать слова:
…нашим вчителем в житті, нашим моральним і художнім еталоном був Лесь Курбас».
Робота в театрі дала Л. Сердюкові можливість творчого розвитку, відкривала перспективу опановувати інші галузі мистецтва. На знімальних кіномайданчиках він працював з видатним кінорежисером Іваном Кавалерідзе, а також з початківцем, пізніше відомим актором і режисером Леонідом Биковим. Майстерність, накопичений досвід професор О.І. Сердюк передавав молоді у Харківському театральному інституті (нині Університет мистецтв). Багато років очолював Харківське відділення Спілки театральних діячів (нині Національної спілки театральних діячів України). Харківський Будинок актора, на базі якого працюють майже всі недержавні театри міста, носить ім’я Леся Сердюка.
Його авторству належить книга спогадів «Роздуми і нотатки актора» (1989).
Одружений Олександр Іванович був з оперною співачкою, професоркою Харківської державної консерваторії Анастасією Зіновіївною Левицькою (1899–1955). Останні роки життя театральний митець проживав у Харкові, в будинку по вулиці Гіршмана, 17.
Помер О.І. Сердюк 14 грудня 1988 р. Похований на міському кладовищі Харкова.
Акторську славу здобув син, народний артист України Олександр Олександрович Сердюк (1940–2010). Театральний актор, відомий за багатьма роботами в кіно, який рано пішов із життя (остання роль Дмитра Товкача в фільмі «Тарас Бульба», 2009).
У 2016 р. ім’ям Леся Сердюка названо вулицю міста, розташовану на перетині Київського та Салтівського районів.
Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України
Фото і коментарі:
- О. І. Сердюк (1900–1988).
- Епізод п’єси Івана Карпенко–Карого, режисера Фавста Лопатинського «Сава Чалий» (1927). Гнат Голий — Данило Антонович, Сава Чалий — Лесь Сердюк, Шмигельський — Степан Шагайда. «Березіль», м. Харків. Джерело: https://openkurbas.org
- Лесь Сердюк — актор широкого творчого діапазону, грав ролі як героїко–романтичного, так і характерно–комедійного репертуару. На фото у ролі Мартина Борулі. П’єса Івана Карпенка–Карого, режисера Володимира Скляренка «Мартин Боруля». м. Харків, 1934 р. Джерело: https://openkurbas.org/personality/serdyuk-les
- Правління Мистецького Об’єднання «Березіль» (на фото сидять зліва направо) Слободинська, Ф. Лопатинський, З. Пігулович, В. Меллер, А. Макаренко, Л. Курбас, Л. Сердюк, О. Лазоришак, Семко, М. Дацків. 1924 р. https://openkurbas.org
- Лесь Сердюк позував скульптору М.Г. Манізеру для скульптурної композиції до пам’ятника Т.Г. Шевченку, встановленому в м. Харкові (1935). Йому належать образи озброєного косою повстанця та козака, який розриває пута. 1935 р. Вікіпедія.
Джерело інформації: Інформаційно-виставковий центр "Бузок"
